Видатні люди села

Іван Зозуля – майстер подільської прози

Іван Оксентович Зозуля народився у 1915 році в селі Лажева, що на Старокостянтинівщині, в убогій селянській сім'ї Гапки і Оксентія Зозулів. Він був сьомою дитиною.

Так розпочалася нелегка життєва дорога Івана Оксентовича Зозулі. Вже з шести років почав працювати на різних роботах по господарству, а особливо часто випадало бути погоничем на оранці. Восени 1926 року пішов у перший клас Лажівської початкової школи. Початкову школу закінчив з відмінними оцінками. Продовжив навчання в семирічці села Ладиги, яку закінчив у 1933 році. Отримавши свідоцтво про семирічну освіту, подав документи до військового училища, але через вади зору його туди не прийняли. Вимушений залишитись працювати в рідному колгоспі.

У 1934 році за сумлінну роботу правління колгоспу направило Івана Зозулю на навчання на робітфак при Уманському сільськогосподарському інституті. Закінчивши його, став студентом Уманського сільськогосподарського інституту. Провчився 2 роки і змушений був залишити його через важке матеріальне становище, тому перевівся на перший курс Уманського учительського інституту заочного відділу.

З вересня 1937 працював на освітянській ниві інспектором відділу освіти дорослих при Старокостянтинівському райвно, а з січня 1938 р. – вчителем фізики і математики Сахнівської семирічної школи.

Чорним круком прилетіло літо 1941 р. Івана Зузулю разом іншими забрали на каторжні роботи в Німеччину. Спочатку це був автомобільний завод капіталіста Карла фон Боргварда в м. Бремені, за спробу втечі гестапо відправляє юнака в Бременську в’язницю, а потім – у штрафконцтабір «Фарга».

Закінчилась війна, прийшов такий очікуваний травень 1945. День визволення прийшов і для І.О. Зозулі. У кінці червня він був вже на Батьківщині, а з вересня 1945 року приступив до роботи в  Кузьминській семирічній школі вчителем фізики і математики. Пізніше працював завучем, директором у різних школах Красилівського району. А з 1953 р. (аж до виходу на заслужений відпочинок) 25 років вчителював у Западинській середній школі цього ж району.

Однак, як незагойну рану, що важким тягарем лежала на його серці, носив ветеран спомин про пережиті роки страхіть. Ночами у снах приходили товариші, ніби просили розповісти світу про ті страждання, які перенесли у фашистській неволі.

Важко уявити собі ці страхіття війни, однак набагато важче забути це живим учасникам тих трагічних подій. А тому кожного разу Івану Зозулі приходила думка про те, щоб хоч частку того побаченого і пережитого передати на папері нащадкам, тоді можна було б вважати виконаним свій обов’язок перед живими учасниками тих страшних випробувань і молодим поколінням.

І ось як проявився Божий дар – хист письменника, завдяки якому Івану Оксентовичу вдалось за рік написати в рукописі роман «Остарбайтер». Рукопис передавався з рук у руки вчителям, учням, батькам. Усі ділилися враженнями. Вчитель малювання Западинської середньої школи Мармолюк Микола Павлович зробив ескіз титульної сторінки роману. Художньо оформити допоміг київський письменник І.М. Власенко.

І як результат клопіткої, але такої важливої роботи, у 1980 році видавництво «Радянський письменник» випустило у світ цікавий гостросюжетний і повчальний твір, книгу «Остарбайтер», що в перекладі з німецької означає «робітник зі сходу». А на початку 1987 р. в тому ж видавництві вийшла друга книга Івана Зозулі та Івана Власенка під назвою «Розшукується безпалий», в якій розкривається підривна діяльність фашистів контррозвідки напередодні та під час Великої Вітчизняної війни.

ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ БРАТАНЮК

Василь Іванович Братанюк - російський живописець, член Спілки художників Росії, працює в жанрі пейзажу, етюду, портрету та історичної картини.

Народився у різдвяну ніч 6 січня 1964 року у селі Лажева. Навчався в Лажівській загальноосівітній школі, де здобув початкову освіту. Першою вчителькою Василя Івановича була Віра Нікандрівна. Середню освіту здобув у Старокостянтинові, навчався в п'ятій, четвертій та першій школах, а також у Старокостянтинівській художній школі, де його викладачами були Микола Панасюк, Володимир Павлович.

У 1980—1984 роках навчався на живописному відділенні Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова. У 1986—1988 роках займався в майстернях Костянтина Ломикіна в Одесі, Михайла Ряснянського в Миколаєві, Тетяни Яблонської в Києві.

У 1988—1889 роках переїхав до Санкт-Петербургу, відвідував заняття в Бориса Угарова і Віктора Рейхета. 1990 року вступив на живописний факультет Інституту живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна Російської Академії мистецтв. Розпочав заняття в майстернях станкового живопису під керівництвом Юрія Непринцева й Олега Єремєєва.

Від 1997 року Братанюк — член Петербурзького віділенння Спілки художників Росії. Живе і працює в Санкт-Петербурзі. Експонент численних виставок, учасник міжнародних аукціонів.